Оцінка нерухомого та рухомого майна має давнє коріння. Ще у Стародавньому Римі існували закони, які регулювали визначення вартості земель, будинків та робочих інструментів для податків, спадщини та застави. Це стало першим кроком до системної оцінки майна, яка згодом еволюціонувала у сучасні стандарти БТІ та оцінки рухомого майна.

Перші спроби оцінки бізнесу та цінних паперів відносять до XVII–XVIII століть у Європі, коли почали з’являтися акціонерні компанії та банки. Інвестори потребували об’єктивної інформації про вартість підприємств та акцій для прийняття рішень. З того часу оцінка бізнесу та фінансових активів поступово перетворилася на окрему професійну дисципліну з чіткими методиками та стандартами, що застосовуються і сьогодні.

Підприємства (ЦМK):
Оцінка матеріальних та нематеріальних активів, фінансового стану, доходів і зобов’язань підприємства.

Корпоративні права, акції, частки:
Визначення ринкової вартості, доходності та правових аспектів володіння часткою або акціями.

Нематеріальні активи (ІВ, торгові марки, патенти, ліцензії):
Оцінка вартості, комерційного потенціалу та строку дії активів для продажу, страхування або інвестицій.

Оцінка збитків та витрат унаслідок форс-мажорних ситуацій: пожежі, затоплення, крадіжки та інші надзвичайні події.

Судові експертизи для підтвердження вартості збитків у рамках судових процесів.

Ще в середньовічній Європі, коли міста активно розвивалися, пожежі та стихійні лиха були частою загрозою для будинків і майна. Міські гільдії та ремісники першими почали вести записи про збитки та втрати, щоб відшкодовувати шкоду членам своїх спільнот. Саме тоді зародилася практика оцінки майна після надзвичайних ситуацій — прообраз сучасної оцінки збитків та судових експертиз.